Ми вже знаємо, що деякі філософи виходять з того, що наші знання суб'єктивні, тобто залежать винятково від суб'єкта, що пізнає, і є конструкціями чи побудовами "чистого розуму" або деякі "комплексами відчуттів". У такому випадку ні про яку об'єктивну істину не може бути і мови, і слідом за давньогрецьким мислителем Протагором ми можемо сказати: "Що кожному здається, те і вірогідно". Критику такого погляду дав ще Аристотель: якщо правий Протагор, виходить, "що одне і те саме, що існує і не існує, що воно і погане, і добре, що інші протилежні одне одному висловлення також слушні, тому що часто одним здається прекрасним одне, а іншим - протилежне". Але "надавати однакового значення думкам людей, що сперечаються одне з одним, безглуздо: адже зрозуміло, що одні з них повинні бути помилкові".