"Якби розум обмежувався сприйняттям даного, йому нічого було б робити, він не усвідомлював би свого завдання і людина опустилася би до безглуздості тварини. Якби розум уже володів повнотою істини, завдання було б виконане і для людини не було б іншого стану, крім абсолютного спокою божества" писав російський філософ XIX ст. В. Соловйов. Отже, пізнаюча людина не може обмежитися лише "сприйняттям даного", тобто почуттєвим пізнанням, вона прагне проникнути глибше в суть речей, сховану від безпосереднього погляду. І вона може це зробити, використовуючи свою здатність мислити. Раціональне (лат. ratio - розум) пізнання - необхідний етап пізнавальної діяльності людини.
Як же протікає процес мислення? Основними розумовими операціями є аналіз, синтез, порівняння, уподібнення, узагальнення, відволікання (абстрагування). Маючи справу в практичному житті з окремими конкретними предметами, людина за певними рисами співвідносить їх, порівнює між собою. При цьому виділяє їхні загальні істотні риси, відкидає ті, котрі в даному випадку є другорядними. Результат цього процесу - формування поняття проданий предмет. Таким чином, поняття - це думка, що відображає предмети або явища в їх загальних істотних ознаках.
Звернемося до конкретного предмета. Окультурюючи дикі рослини, людина навчилася вирощувати різні сорти яблук, груш, слив. Певна подібність зовнішніх ознак, відмічених людиною, спостереження за ростом і розвитком дали можливість виділити їх у деяку групу схожих предметів. Порівнюючи яблука і груші, персики й апельсини, люди виявили їхню подібність і відмінність, відзначаючи при цьому, які з загальних властивостей можна вважати істотними для даного класу предметів. Потім ця узагальнена сукупність властивостей одержала назву, тобто ніби оповилась у мовну, словесну форму. У нашому випадку ця назва "плід". Таким чином, мова є засобом вираження думки. При цьому не потрібно думати, що мислення й оформлення його в мовній формі - два самостійних, що йдуть один за іншим процеси. Ні, це єдиний процес словесного мислення й осмисленої мови.
Наша мова - не хаотичний набір слів. За певними правилами ми будуємо особливі словесні комбінації - пропозиції. За цією на перший погляд чисто граматичною формою теж стоїть розумовий процес, кожне поняття в нашій свідомості знаходиться у певному зв'язку з іншими. Така форма думки, у якій через зв'язок понять стверджується чи заперечується що-небудь, називається судженням. Кожна пропозиція в нашій мові є судженням. У свою чергу, логічно зв'язуючи судження, людина приходить до висновків чи умовиводів. Наприклад, ми стверджуємо: зуби ссавців мають корені. У цьому судженні зв'язано кілька понять за ступенем спільності (тобто охопленню групи подібних предметів), їх можна розташувати в такий спосіб: зубні корені, зуби, ссавці (тут це найбільш широке поняття). Наше друге судження: собака - ссавець. Логічним висновком, що зв'язує два судження, буде умовивід: собака має зубні корені.
Немає коментарів:
Дописати коментар